Пневмопресинг в реабілітації бійців АТО

Третій кит

Традиційне знайомство з механізмом дії об’ємного пневмопресингу починається вивченням судинних процесів. Пневмопресинг – масаж судин; пневмопресинг – мікросудинна терапія; пневмопресинг – периферичне серце; це основа розуміння лікувального процесу.

Але в чому сенс судин, хіба вони існують самі по собі? Адже це транспортна мережа, що забезпечує обмін речовин та біохімічний взаємозв’язок в організмі. З цього факту сформувалося уявлення про викликані пневмопресингом неспецифічні процеси саногенезу. На жаль, належну вагу воно отримало лише в українській медичній практиці, а в більшості зарубіжних країн залишається надбанням теорії.

В останні роки з’являється обґрунтована можливість говорити про «третього кита» пневмопресингу – вегетативні рефлекси. Думка про те, що механічний тиск не може не впливати на рецептори, була очевидною давно. Але подробиці і потенційні вигоди залишались у тіні.

Пневмопресинг і ПТСР

В 2016-2020 роках ІТО «Нове у медицині» спільно з Інститутом медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН (за сприяння колег з УВМА та НМАПО ім. П.Л. Шупика) вивчав можливості застосування об’ємного пневмопресингу в комплексній реабілітації військовослужбовців – учасників АТО / ООС. У фокусі уваги – психофізіологічні аспекти.

Отримані результати будуть корисні колегам, що працюють з проблемами ПТСР, хронічним стресом, астено-невротичним синдромом, наслідками контузій і травм головного мозку.

Коли ми починали вводити пневмопресинг в комплексну реабілітацію воїнів АТО, завдання стояло підібрати методику з нуля. Звичайно, А.І. Огризков вже успішно застосовував пневмопресинг, але працював за досвідом і клінічним чуттям, а треба створити методику, яку зможуть відтворити колеги без спеціальної підготовки. До того ж, то був класичний пневмопресинг кінцівок, а ми поставили питання: що дасть процедура на спині і голові? Вплив на кровообіг тут мінімальний, магістральні судини захищені кістками і м’язами, та й тиск не циркулярний, судини легко «втечуть» від нього. Розраховувати доводилося тільки на рефлекси. Те, що пневмоманжета «Шапочка» дійсно впливає на мозковий кровообіг, в 2016 році ще не було експериментально доведено. І, однак, побоювання були. Я не працював з молодими пацієнтами, ніхто не працював з ПТСР, взагалі мало хто ясно розумів, що це таке. Добре, що пневмопресинг – щадний, делікатний метод, яким дійсно важко нашкодити.

З тиском в манжеті, швидкістю і напрямом руху хвилі питань не було. Питання було в тривалості. За всіма методиками процедура пневмопресингу голови триває максимум 12 хвилин. Але що це таке, якщо її ізолювати? Довелося ризикнути, спочатку на собі, а потім на перших пацієнтах робити 15 хвилин. Зараз робимо 20, і це перша така методика в українській медицині. Я одного разу ризикнув провести сам собі цю процедуру протягом 40 хвилин – без будь-яких негативних наслідків. З одного боку, межу в 12 хвилин «не дурні призначали»; з іншого боку, тепер вона морально подолана… А як ми все-таки зупинилися на 20 хвилинах?

Треба зробити невеличкий відступ. Автономна, або вегетативна нервова система (АНС) це та частина нервової системи, яка управляє роботою органів нашого тіла. Вона складається з двох відділів: симпатичного і парасимпатичного. Симпатика відповідає за витрату енергії, розумову і фізичну активність; парасимпатика ж за накопичення енергії, сон і травлення. Один на одного ці відділи діють як плечі терезів: чим активніше один, тим менше активність іншого.

Передусім виявилося, що реакція АНС на пневмопресинг – принаймні, в нашій методиці – фазна. Перші 5 хвилин зростає симпатичний тонус, організм адаптується, потім симпатичений вплив змінюється парасимпатичним впродовж ще 5-10 хвилин, і до 15 хвилини процедури пацієнт досягає природного парасимпатичного максимуму. Далі стан або стабілізується, або продовжує незначно розвиватися. Фактично, перші 15 хвилин це швидкі адаптаційні процеси, формування цільового стану, а потім – рання фаза ефекту післядії, для зміцнення якого ми додаємо фінальні 5 хвилин.

Хто займається ручним масажем, знає таку закономірність: хочеш тонізувати, працюй до 10 хвилин, хочеш розслабити, працюй більше 10 хвилин. А стосовно пневмопресингу здавалося абсолютно очевидним, що ефект так чи інакше односпрямований і від тривалості впливу залежить тільки його кількість. Тому відкриття цих фаз стало маленькою такою сенсацією.

Отже, ми отримали те, що хотіли: у нас є пацієнти з хронічним стресом, з наслідками гострого стресу, у яких, безсумнівно, переважає симпатикотонія, а процедури пневмопресингу викликають протилежний стан, розслаблюють, тобто, все добре… Але не багато збігло часу, коли ми переконалися, що при комплексній реабілітації симпатичний тонус у пацієнтів росте. Майже два роки накопичувалися спостереження, що дозволили коректно оцінити це явище.

Звичайно, дивно було б дратувати людей, які перенесли бойової стрес. Але справа в тому, що переважним станом у них є саме ваготонія (парасимпатика). Тоді зростання симпатичних впливів є компенсаторним, це ознака нормалізації стану і відновлення гармонійної регуляції.

Наступне питання: скільки потрібно часу для цих процесів?

Колись І.В. Таршинов зауважив, що при щоденному лікуванні в період з 4 по 6 добу можливе загострення хронічних захворювань, криз. Наші спостереження спочатку підтверджували цю закономірність, притому дуже наочно. Пізніше аналіз приховав цю наочність, але накопичені дані дозволяють сказати, що період близько 4 діб від початку лікування характеризується найбільшою реактивністю організму. У цей час зміни, викликані процедурою, найбільші порівняно з іншими днями курсу. В період близько 6-7 діб реактивність все ще підвищена, хоча йде на спад, але в цей же час загальний стан регуляторних систем найбільшою мірою відрізняється від стартового, наявного на початку курсу. До 10-11 діб і реактивність, і загальний стан тяжіють до вихідних показників, хоча все ще відрізняються від них.

Можливо, ця динаміка відкриває нам секрети пристосувальних і компенсаторних процесів в нервовій системі, в саморегуляції взагалі. Тут вбачаються паралелі з багатьма ідеями, що давно увійшли в практику, але не мали пояснення. Це і думка, що при розвитку загострення треба не допускати перерви курсу. І думка, що, якщо бажаний стан досягнуто на 5-6 добу, пневмопресинг корисно продовжити на кілька днів. І думка, що загальнооздоровчий («адаптаційний») курс має тривати близько 10 діб. Більш того, якщо допустити, що виявлений період перебудови реакцій це «хвиля» або «щабель» безперервного процесу, стане ясно, чому при тривалому курсі у пацієнтів трапляється друге «загострення» на 12-13 добу.

Практична порада

Для впровадження отриманих знань в практику важливо підкреслити: ми використовували апарати з трьох різних країн з різною конструкцією та програмними настройками. При порівнянні результатів, отриманих із застосуванням різних методик, істотних відмінностей не було. Ми дійшли висновку, що вплив пневмопресингу на нейрорегуляцію залежить не від параметрів процедури, а від факту її проведення.

Це особливо важливо, тому що з 2021 року ветерани АТО / ООС отримуватимуть реабілітацію у власних медичних закладах Міністерства оборони. Сподіваюся, процедури пневмопресингу залишаться доступні більшості пацієнтів.

Наша методика і рекомендації будуть викладені в інформаційному листі “Застосування пневмокомпресійної терапії при реакціях на тяжкий стрес та розладах адаптації” (робоча назва).

Використовуйте те, що у вас є: працює все! І будьте здорові!

0

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *