Описи взяті з книги «Теория и практика объёмного пневмопрессинга» (Л.А. Таршинова, Т.В. Ельчиц, Д.В. Зайцев, 2015 г.). Наведені власні спостереження.
Комплексна терапія трофічних виразок з пневмопресингом як основним елементом
Хвора П., 82 років, після змазування ніг гірудиновим кремом відчула свербіж і при розчісуванні пошкодила шкіру. Протягом 3 тижнів використовувала еластичний бинт, ескузан, змащувала ногу маслом обліпихи, присипала ранки календулою. Надійшла зі скаргами на важкість у ногах, свербіж шкіри і печіння у правих гомілці і стопі. При огляді щільний набряк правих гомілки і стопи, гіперемія і рясне лущення шкіри, множинні поверхневі виразки різного розміру, частково зливні; слабкий варикоз вен в положенні стоячи. Діагноз: варикозна хвороба нижніх кінцівок; підгострий флебіт, посттромбофлебітний синдром правої нижньої кінцівки з множинними трофічними виразками гомілки і стопи, хрон. лімфовенозна недостатність II ст. Алергічний дерматит. Гіпертонічна хвороба 2 ст.; хрон. холецистит; післяопераційний (2007) медикаментозно компенсований гіпотиреоз. Лікування включало комплекс вищезазначених засобів, а також місцеві фітопрепарати і гігієнічну обробку з антисептиком. Паралельно проводився курс об’ємного пневмопресингу (8 сеансів через день і 3 через 2-4 дні). Процедури переносилися добре, робота в проекції виразок була болюча. Пневмопрессинг ураженої ноги почали з 4 сеансу в короткому і слабкому режимі. Більшість ран очистилися до 2-3 сеансу (в окремих виразках гній зберігався 4 тижні). Після 3 сеансів відзначено зменшення розмірів ран, ще через 2 сеанси поліпшення загального самопочуття і збільшення рухливості у правій гомілці дозволили хворий збільшити хатню роботу. До 7 сеансу частина ран почасти епітелізувалися, частина зберігали помірну лімфорею. Зона дерматиту захопила коліно, але посвітлішала на гомілці; були рекомендовані сорбент і антигістамінний засіб, що швидко і добре зупинили свербіж і міграцію дерматиту. На 8 сеансі відзначено формування послятромбозної пігментації шкіри, зменшення набряку, впевнене гранулювання виразок верхньої третини гомілки. До 10 сеансу зберігалися виразки низу гомілки і стопи, без лімфотечі, вечірнє відчуття жару в ногах; лущення зменшувалася, шкіра світлішала, свербіж припинився, відновлювалася рухомість ноги. Така динаміка зберігалася до виписки, на добу якої у хворої залишилися дві великі виразки внизу гомілки, слабкі набряк і гіперемія шкіри в ділянці коліна. Інтенсивність лущення шкіри за час курсу зменшилася втричі. При виписці рекомендовано продовження гігієнічної обробки, бинтування, схема медикаментозної терапії посилена призначенням флеботоніків і дезагрегантів, дозування інших медикаментів збільшено вдвічі. Втім протягом наступних 25 діб спостереження стан хворої ноги за відсутності пневмопресингу залишався незмінним. Курс пневмопресингу був відновлений до повного заживання ран.
Корекція мозкового кровообігу без безпосередньої дії на зону голови
Пацієнт К. близько 18 років тому відзначив поступове виникнення нападів запаморочення, які 6 років по тому набули вигляд виражених кризів, а ще через 6 років запаморочення стало безупинним. На 2 роки перервав роботу, життя за містом супроводжувалось полегшенням. Звернувся у віці 36 років зі скаргами на слабке постійне запаморочення, що зростало при різьких рухах, читанні 2-3 абзаців тексту і роботі з комп’ютером (основний вид діяльності). Скаржився також на «розфокусування зору» і загальну незібраність ввечері. Обстеження (Rö шийного відділу хребта, УЗД судин голови, ЕЕГ, скринінг нейровірусов, гормонів щитоподібної залози, огляд ЛОРа) істотних відхилень від норми не виявили. РЕГ виявила загальномозковий капіляроспазм і асиметричний субкомпенсований венозний застій. Була припущена цереброваскулярна хвороба з психовегетативним синдромом. У процесі терапії ритм життя зберігався незмінним: нічний сон за містом з 22:00 до 5:00 (у вихідні до 10:00) і робота з комп’ютером в місті. Курс пневмопресингу з 10 сеансів тривав 17 днів. Програми корегувалися з поступовим посиленням навантаження за тиском і продовженням сеансу до 60 хвилин. Під час сеансу К. ретельно уникав різьких рухів, особливо ортостазу. Сеанси проходили ввечері, переносилися благополучно, в цілому самопочуття в період курсу і в процесі сеансів стабільне, типове. По 3 сеансах зроблено триденну перерву (вихідні); з відновленням роботи К. зауважив, що вечірнє загальне самопочуття покращилось. Оцінюючи самопочуття за 4 робочих дня, пацієнт вважав себе більш зібраним, “не п’яним”, хоча робоче навантаження на очі переносив погано, як і доти. На вихідні була зроблена перерва, після неї досягнуті зміни зберігалися. На цей час часу сеанс посилився до звичайних для астеніків навантажень і почали виконувати пневмопресинг голови. При виписці пацієнт відзначив стабільний стан, задоволення лікуванням. 5 місяців по тому телефоном повідомив, що поліпшення загального самопочуття, особливо вечірнього, збереглося, хоча віддалених ефектів в період післядії не відзначав. В подальшому звертався на повторні курси терапії за власною ініціативою.
Інші клінічні спостереження у блозі.